Інтерфейси Кріплення Дульних пристроїв

Кажуть - війна ніколи не змінюється, але насправді не змінюються її суть та постійні істини, в той час як розвиток зброї за супутніх систем ніколи не зупиняється. В сучасних реаліях важливо не тільки влучно стріляти, а й якнайдовше залишатися непоміченим. Останнє ускладнюється меншим використанням розрізнювальних знаків сторін та присутністю на сучасному полі бою приладів для виявлення цілей вночі і в тепловому спектрі. Якщо з першим деякий час допомагали кольорові відмітки на формі, а боротьба з невидимим оку спектром досі активно ведеться за допомогою різноманітних накидок та камуфляжу - це все про людину, а що ж зі зброєю? В нагоді стають полум’ягасники та саундмодератори.

В теорії, достатньо просто придбати пристрій та встановити його на зброї, але на практиці - інтерфейсів кріплення існує значна кількість, залежно від різьби, типу зброї та практик різних виробників.

Як вдало вибрати дульний пристрій та не промахнутися з типом кріплення, про самі переваги та недоліки інтерфейсів, а також про підхід КРУК до вирішення цього питання - про все це розповідаємо нижче.

Чому інтерфейси різні?

Кожен стрілець зустрічав кілька різних типів та видів кріплень, які відрізняються між собою. Причина криється в рішеннях ще на стадії проектування та виробництва зброї - різні різьби на стволах, калібр, тип та система автоматики зброї, якщо така присутня, і загалом придатність до роботи з пристроями придушення спалаху та звуку.

Історія розвитку кріплень 

Широке розповсюдження дульних пристроїв датується 1920–30-ми роками. Це були компенсатори для автоматичних систем, де була необхідність компенсувати підкид ствола, але про боротьбу з спалахом ще не йшлось. Вони монтувалися переважно на різьбовий інтерфейс чи байонетну систему кріплення. 

Вже під час Другої Cвітової війни дульні пристрої використовувалися для переваги на полі бою - та попри розповсюджену присутність в медіа про невловимих снайперів з глушниками - більшого розповсюдження вони набули в руках диверсійних та розвідувальних військ, встановлені на пістолетах та специфічній зброї, як-от фаворит Секретної Служби США High Standard HDM, чи в більш екстремальному виконанні, такому як в карабіні De Lisle - де глушник закривав портований ствол, даючи максимальний робочий об'єм для пристрою.

Спеціальний карабін De Lisle в калібрі .45 ACP | Джерело

Рекламна брошура глушників виробництва Maxim, 1910 рік

Згодом, у 1950–1970-ті на дульні пристрої почали поширюватися на цивільному ринку - все ж слух штука потрібна. Абсолютна більшість таких глушників була з різьбовим кріпленням, а коло компаній-виробників зростало щоб задовольняти попит, насичуючи ринок виробами з різною внутрішньою структурою.

Відзначається, що десь в ту еру глушник також набув своєї дурної репутації девайсу для злодіїв та кілерів - бо нащо тобі, чесному спортсмену чи мисливцю на оленів ховати свій постріл?

І здавалось, ніби все вже придумано та все працює належним чином, але на ділі стрілець мав купувати різні дульні пристрої для різних типів, або навіть різних моделей тієї самої зброї в одній лінійці, витрачаючи кошти на пропрієтарні глушники, які або не були взаємозамінними, або належно не працювали накрученими на невідповідну зброю. Велика кількість виробників та відсутність комунікацій між ними тягла ринок глушників одночасно в усі боки та вниз, і ти, як стрілець, мав “присягнути” певному виробнику та користуватись їх рішеннями. Але це не могло продовжуватись вічно, тому на початку 00х-10х все докорінно змінилося, з появою одного перспективного інтерфейсу…

Про QD - переваги та недоліки

На швидкоз’ємі точно варто затриматися - ці адаптери мають свої стандарти, але головні переваги у порівнянні з різьбовим кріпленням у них спільні - швидкість та універсальність. По суті, це адаптер, який складається з двох частин - одна кріпиться на ствол, а інша - вкручується в сам дульний пристрій. Після цього вони з'єднуються між собою.

Види адаптерів поділяються на пасивні та активні - перші просто фіксуються різьбою, а другі використовують механізм для закріплення об пристрій-хост (ДГК чи полум’ягасник). 

Спеціальні фіксуючі механізми дозволяють швидко встановлювати та знімати глушники. Також один пристрій можна використовувати на різній зброї, якщо дозволяє QD-адаптер, а нові моделі дульних пристроїв зі змінними частинами дульних зрізів під різні калібри дають ще більше універсальності для використання у вашому особистому арсеналі. 

Втім, не обійшлось і без мінусів - такі кріплення багатьма вважаються точками додаткового ризику та потенційної проблеми при стрільбі, а накопичення нагару може негативно вплинути на характеристики адаптера - від погіршення роботи до втрати тієї самої швидкоз’ємності, тож до чистки варто підходити уважно. І звісно ж, додаткова деталь кріплення між зброєю та пристроєм додає ваги. 

Що таке HUB і чому це важливо

Чіткої дати відліку історії кріплення HUB 1.375×24 TPI (1 3/8″-24) немає, але його впровадження приписують американським компаніям YHM, DeadAir та SilencerCo. Приведенням своїх виробів до цього стандарту кріплення, вони досягли небаченої до цього універсальності для кінцевого користувача, який тепер міг обрати пристрій-хост, кріплення та саму банку від різних виробників, якщо вимоги до сумісності в них були дотримані.

YHM Phantom QD - один з "першопроходців" в справі швидкоз'ємних пристроїв

Це було також зумовлене особливостями отримання саундмодератора в США, який включає також документарне оформлення та час на погодження купівлі - мати 1 пристрій для декількох одиниць зброї.

Стандарт HUB з однієї сторони кріпиться на зовнішню різьбу компенсатора або іншого девайса, а з іншої - фіксується дульний пристрій. Можна використовувати різні адаптери та фіксатори - залежить від бажань та потреб.

Попри прийняття Hybrid Universal Base як де-факто стандарту в індустрії, існують ще декілька систем кріплення, що пропонують функціонал QD, тож варто хоча б ковзно поглянути на їх переваги та недоліки.

порівняння інтерфейсів

Точкою відліку оберемо кріплення на різьбу ствола.

Переваги: простий та надійний спосіб кріплення без доданої ваги

Недоліки: протилежність "швидкоз'ємності" , необхідність в підтягуванні на різьбі з часом.

Рухаємось далі від нарізів на стволі - в 9 з 10 випадків на зброї AR-системи з заводу встановлено полум’ягасник-компенсатор А2 Birdcage, а якщо й ні - то вони коштують дуже дешево, і обравши саундмодератор з кріпленням на А2 ви економите на пристрої-хості.

B&T A2/NATO HUB

Переваги: пристрій-хост зазвичай або вже є на зброї або дешево купується, відносно швидке знімання та встановлення.

Недоліки: при неякісному виготовленні чи забрудненні можливе пошкодження саундмодератора чи кріплення, а також - ціна таких пристроїв сумісних з А2 є не набагато нижчою за універсальні інтерфейси - ціна може бути і вищою, а надійність сильно залежатиме від найдешевшої деталі в усьому поєднанні - якраз тому ж А2.

Різьбове кріплення глушника на дульний пристрій було розповсюджене до появи єдиного стандарту. В такій системі полум’ягасник чи ДГК є постійно встановленими на стволі, а глушник знімається та встановлюється за потреби.

Приклад різьбового кріплення на полум'ягасник

Переваги: Досягається повторюваність встановлення та стійкість до розкручування. Недоліки: виробники можуть використовувати таку різьбу яку вважають за необхідне, зменшуючи універсальність, і такий інтерфейс не є повноцінно швидкоз’ємним. Забруднення може утруднювати знімання глушника.

Quick Detach HUB - новий стандарт в індустрії який дозволить незліченні комбінації дульних пристроїв-хостів, самих "хабів" та глушників, і їх використання на різній зброї у вашому доступі. Переваги: швидке та повторюване встановлення та зняття саундмодераторів без додаткових інструментів, широкий вибір компонентів системи такого кріплення. Недоліки: хоч технічні вимоги до стандарту 1.375×24 TPI (1 3/8″-24) існують - їх дотримання та модифікації лежать на совісті виробника, тож відсоток сумісності залежить від вибору якісних вузлів всього поєднання. Також серед значних недоліків є вага перехідної деталі, навіть в простому виконанні без QD - HUB додає сотню-дві, якщо не більше, грамів на кінець ствола.

Стандарти дульних пристроїв КРУК

Першим в лінійці саундмодераторів від КРУК стала Мініжаба - пристрій, який дозволив нам освоїти технологію друку матеріалом Inconel 718, відпрацювати дійсно ефективну внутрішню схему придушення звуку та спалаху, і випустити найлегший, найкомпактніший пристрій, на якому використовується кріплення на різьбу ствола - для економії габаритів, ваги та нівелювання похибок від проміжних деталей кріплення. З розвитком Мініжаби та накопиченням конструкторського досвіду, багатьох циклів тестувань та покращень, а також з допомогою численних відгуків від користувачів була народжена Гіпножаба - цілком інакший пристрій, який працює на короткій зброї, як-от М4, CZ Bren 2 з коротким стволом 8”, та іншими короткими карабінами з довжиною ствола менш ніж 12,5” з кріпленням на різьбу - для збереження переваг короткої зброї в її вазі та маневреності. Тож, вже спираючись на здобуті знання та освоєну технологію, і маючи в руках відпрацьовані схеми дульних пристроїв - ми продовжуємо їх розвиток та роботу над системою QD-кріплення з інтерфейсом HUB - як стандартом індустрії, що підтримується виробниками всього світу та дозволить власникам таких дульних пристроїв виробництва КРУК мати великий вибір комбінацій хосту, кріплення та саундмодератора.